Під час виконання бойової задачі у складі групи спеціального призначення загинув наш друг і колишній співробітник Фонду Тарас Шпук, воїн із позивним «Череп». Йому було 34 роки.

Тарас розпочав роботу у «Повернись живим» у 2019 році. Саме тоді у фонді вирішили формувати ветеранський відділ, Тарас Шпук став одним із перших його працівників. Саме він приніс ідею розвивати ветеранський спорт та довів його ефективність у адаптації військових після поранень.

«Ми шукали когось, хто мав би бездоганну репутацію, був своїм у ветеранській спільноті та не крав гроші. У самій же ветеранській спільноті одноголосно порадили Тараса. У нього дійсно була бездоганна репутація, бо він був дуже чесним. Шпук був фанатом своєї справи. Іноді це могло комусь здаватися нездоровим, але особисто мені дуже імпонувало: якщо любов, то назавжди, якщо робота, то з головою», — згадує екс-керівниця комунікаційного відділу «Повернись живим» Ольга Омельянчук.

Тарас дуже переймався проблемами учасників російсько-української війни, адже і сам був ветераном. Він долучився до війська у 2014 році, боронив Україну у складі одного з добровольчих батальйонів, а до цього брав участь у Революції Гідності.

«Тарас був у буквальному значенні «директором України». Він знав усіх, його знали всі. Він вирішував будь-які питання, завжди включався і був генератором ідей. Він займався розвитком ветеранського спорту в Україні і був душею Invictus Games. На ньому трималася купа операційної роботи, на ньому трималася команда, тримався їхній моральний стан. Він був символом, талісманом і серцем Invictus Games та ветеранського спорту ще до повномасштабки. Він не керував цими процесами, але реально він робив всю роботу», — говорить директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.

У лютому 2022-го, коли росія розгорнула повномасштабну війну проти України, Тарас хотів повернутися на службу. Але треба було працювати і налагоджувати роботу Фонду, який різко виріс і буквально рятував життя. У цей період Шпук активно включився у процеси забезпечення війська — займався комунікацією з підрозділами, доставляв майно.

Попри шалену навантаженість, Тарас із колегами евакуював з тоді охопленого війною Ірпеня спортивне обладнання для ветеранів-учасників збірної України на Invictus Games. Тарас і особисто долучався до підготовки української збірної на тодішні змагання у Гаазі. А коли нашим захисникам аплодував увесь цивілізований світ, Шпук просто тішився, що це стало можливим попри спроби росії знищити українців та їхню ідентичність.

Разом з підготовкою українських збірних до змагань Invictus Games та Warrior Games, Тарас разом з однодумцями започатковував Ветеранський форум. Коли команда «Повернись живим» почала готуватися до забезпечення контрнаступу 2023-го року Тарас приймав у цьому активну участь: тоді він буквально жив у військах, неодноразово потрапляв під обстріли, аби швидше довезти потрібне. 

У листопаді 2023 року пішов з Фонду у воєнну розвідку, туди де був колись, туди де було його серце. Всі колеги, яким пощастило попрацювати з Тарасом Шпуком, згадують його як працьовитого, ідейного, доброго та принципового фахівця. А ще для багатьох із команди він став вірним другом.

«Тарас Шпук був воїном і загинув як воїн. Це перший співробітник «Повернись живим», який загинув під час бойових дій після початку повномасштабної війни. Він пристрасно вірив в усе, що робив. А ми вірили в нього. Боляче й важко усій старій команді Фонду, його друзям і тим, хто проживав з ним всі ці роки. Щиро кажучи, ми дуже чекали, коли ж Шпук виконає все, що планував, і повернеться назад в команду ПЖ. Ми будували разом плани. 

Це величезна втрата для ветеранського спорту, бо він був одним з рушіїв в країні. У 2022-му Тарас ризикував собою, щоб вивезти спортивне обладнання нашої збірної в Invictus Games. Я тоді запитав його: «Нащо ви їздили?». А Шпук сказав: «А як ми будемо представляти Україну на змаганнях в Гаазі без обладнання?».

Тарас тягнув тему ветеранського спорту тоді, коли мало хто нею займався в країні і якби вона операційно в ті давні роки не вистрілила, то не приїжджав би принц Гаррі до України і не було б цього всього», — директор фонду Тарас Чмут.

«Тарас був першим, хто провів на сторінці ПЖ виїзний прямий ефір, присвячений такмеду, Шпук любив Україну, снайпінг і спати. Він міг спати в будь-якій позі і будь-де. Це величезна втрата для мене і для всіх нас», — Ольга Омельянчук, екс-керівниця комунікацій ПЖ.

«Він був скептиком та «людиною-зрадонькою», якій завжди все не так і все треба виправляти. Але я його за це обожнював і завжди казав «вертайся в ПЖ, будеш наводити порядки». Людина, якій було не все одно — ціннісно наша людина. Через це ми із ним періодично співпрацювали як з фахівцем та запрошували його тренувати ветеранів та організовувати заходи з адаптивного спорту», — керівник HR-напряму Дмитро Колосюк. 

«Ми познайомилися з Тарасом ще під час революції Гідності. Тоді разом займалися локацією у Будинку профспілок, брали участь у кількох «зарубах». Потім перетиналися у громадському секторі, а згодом зустрілися у ПЖ. В Invictus Games він був цілою віхою. Тарас навіть навчився тренувати ветеранів у грі в баскетбол на кріслах колісних, пробував ще регбі на кріслах колісних. Був багаторічною підтримкою та операційним менеджером Ігор Нескорених», — керівник ветеранського відділу Тарас Ковалик.

«Це була найщиріша людина з усіх, кого я знаю. Він був як дитина в найкращому сенсі цього слова — у ньому геть не було подвійного дна», — асистентка директора та секретарка наглядової ради Ліза Шовікова.

«Тарас неймовірний. Таких, як він, більше немає. Це людина, яка піклувалася про всіх навіть тоді, коли у самого не було сил. Всім нам дуже пощастило мати його у своєму житті», — операційна менеджерка департаменту стратегічних ініціатив Дарина Прикуп.

Команда фонду «Повернись живим» висловлює щирі співчуття батькам, рідним та друзям чудової людини, професіонала, ідейного лідера та вправного воїна Тараса Васильовича Шпука.