У вівторок, 19 листопада 2024 року, виповнилося 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З цієї нагоди аналітик Центру Ініціатив ПЖ Марія Кучеренко відвідала спеціальні слухання Гельсінської комісії Конгресу США. 

Марія говорила про інструменти дестабілізації, що їх використовує Росія усі 3926 днів від початку війни у 2014 році, та як світові реагувати на цей виклик.

Нижче промова Марії.

Саме формулювання теми наших слухань наводить на відповідь щодо того, яка реакція і коли була необхідна на російську загрозу. Війна Росії проти України розпочалась з анексії Криму та агресії на сході України у 2014 році. Те, що світ лише з 2022 року почав говорити про війну Росії проти України, а не «українську кризу», як це було  попередні 8 років, створило передумови для сьогоднішнього масштабу війни. Війна Росії проти України не може вважатись проблемою, що стосується лише України та Росії. Або навіть лише Європи. У XXI столітті не буває ізольованих війн. Це з самого початку агресії Росії довела атака у Керченській протоці. Вона вчергове підкреслила, що ніколи не було і не могло бути мови про окремі кейси Криму і Донбасу. Пізніше відбулась більш брутальна атака 24 лютого 2022 року. Вона довела остаточно: Росія не зупиниться. Там, де Росія не вдається до фізичної окупації, вона підриває світову безпеку.

Росія використає всі окуповані нею території як плацдарм. Це стосується не тільки України, але й Грузії та Молдови. Наприклад розвиток подій довкола грузинських виборів довів, що особи, дотичні до ГУ ГШ ЗС РФ, відомі як «політтехнологи групи Вагнера», активно втручаються у те, що відбувається у цій країні. Йдеться про Александра Малькевича, який дотичний не тільки до втручання в американські вибори у 2020 році. Наразі він працює по новоокупованим територіям України. Також на міжнародно визнаній території Грузії, адже під час виборів він працював на «Грузинську мрію». Не краща ситуація у Молдові. Там Росія використала Придністров’я як один із інструментів електорального тиску й додаткового тиску на безпекову ситуацію у регіоні загалом.

Продовольча криза є одним із найяскравіших прикладів російської загрози. Світ дізнався, що країни, які розвиваються, критично залежні від українського зерна. Його наразі важко транспортувати через масштаб бойових дій, розпочатих Росією. Світ дізнався, що Росія краде українське зерно з окупованих нею територій. Окрім того, РФ намагається торгувати ним як своїм. Світ дізнався, що Росія спеціально та цілеспрямовано спалювала та обстрілювала українські сільськогосподарські угіддя. Штучно створений голод є шантажем для великої частини населення землі.

Це не єдині інструменти дестабілізації, які безсоромно використовує Росія з початком цієї фази війни проти України. Присутність російських спецслужб під виглядом приватних військових компаній допомагає підтримувати диктаторські режими. Окрім того, додатково інвестувати у розмиття правил, які регулюють функціонування світу у мирний спосіб. Під час дослідження групи Вагнера ми нарахували понад 70 країн присутності представників цієї групи, афілійованої з ГУ ГШ ЗС РФ. Йдеться не лише про бойовиків, але й про політтехнологів, військових радників і медійників. Тобто про весь спектр воєнного та невоєнного впливу. Немає різниці, як називається ця група наразі — Вагнер, Африканський корпус чи по-іншому. Мова про роботу російських спецслужб, які створюють логістичні мережі дестабілізації безпекової ситуації по всьому світу. Трафік зброї між РФ — Іраном — Хезболою і Сирією, організований російськими спецслужбами, та останні трагічні події на Близькому Сході пов’язані між собою. Москва впевнено будує не просто вісь зла — Росія — Китай — Іран та його проксі Північна Корея. Москва проливає кров на окремих вузлах цієї мережі. Хоч центром зусиль РФ є підкорення України, це не означає, що ситуація жовтня 2023 року на Близькому Сході не повториться в інших точках. Тайвань, Близький Схід, Африка — це все у меню осі зла.

Саме тому ми маємо консолідовано реагувати на комплексний виклик, який Росія кидає світу. Не можна дозволити РФ систематично порушувати правила та окупувати нові території. Це призведе до більшої кількості жертв. Росії не можна віддати на відкуп окремі території чи країни, сподіваючись, що «ось тут вона зупиниться». Таким був гіркий урок 2022 року для України та світу. Цей підхід не працює. Росії не можна дозволяти асиметричні операції з нарощування впливу по всьому світу, організацію та підтримку трафіку зброї між диктаторськими режимами. Тільки об’єднавшись, базуючись на принципі територіальної цілісності як одному з основоположних для міжнародного права, на готовності утвердити силу права, а не право сили, ми зможемо дати відсіч осі зла. Це є головним уроком, який потрібно вивчити з цих тисячі днів. І попередніх 2926 днів війни — з початку анексії Криму і до початку цієї фази бойових дій.