Фізична активність — важливий елемент реабілітації та відновлення після служби. Проте лише спортивної секції чи майданчика у громаді недостатньо, щоб почати тренуватися. На це рішення ветерана чи ветеранки впливає цілий комплекс чинників: від ціни й логістики до стану здоров'я та наявності адаптованих програм.

Аби зрозуміти, що спонукає захисників і захисниць повертатися до спорту та які перешкоди виникають на цьому шляху, аналітичний відділ Центру ініціатив «Повернись живим» провів дослідження «Залучення ветеранів(-ок) до спорту: шляхи, бар’єри, мотивація». Його авторка — Ганна Самчук, аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим».

Опитування свідчить про високий запит на фізичну активність: 88,2% ветеранів і ветеранок, які взяли в ньому участь, точно або радше хочуть регулярно займатися спортом. Водночас упевненість респондентів(-ок) у власних силах нижча — позитивно оцінюють таку можливість 79,1%. Розрив між бажанням та реальністю спостерігається серед відповідей тих, хто наразі взагалі не тренується: хотіли б почати 66,7%, але вважають це реалістичним лише 52,9%.

Серед бар'єрів, які ускладнюють шлях до спорту, респондент(к)и найчастіше зазначали:

• брак спортивних програм у громаді — 23,6%;
• побутове та робоче навантаження — 21,8%;
• невпевненість у фізичних можливостях після поранень чи травм — 20,5%.

Також серед стримувальних чинників — брак енергії після лікування, побоювання нашкодити здоров'ю, недостатня кількість інформації про адаптивний спорт та складність у пошуках «свого» комфортного середовища. Водночас страх невдачі, побоювання повторної травми чи відсутність підтримки близьких опитувані називали значно рідше.

Головними чинниками, які допомогли б розпочати або відновити тренування, учасники(-ці) дослідження назвали:

• зручне розташування локації — 65,5%;
• пільги, компенсації або безкоштовний доступ — 55,5%;
• спільноту — можливість тренуватися поруч із побратимами та посестрами.

При цьому потреби істотно різняться залежно від того, чи займається людина спортом просто зараз. Для тих, хто вже у процесі, пріоритетом є логістика й фінанси. А для тих, хто лише розглядає таку можливість, критично важлива порада лікаря чи реабілітолога — її назвали необхідною 39,2% із цієї групи респондентів(-ок) (у порівнянні з 14,1% серед тих, хто вже тренується).

Результати дослідження доводять: ветерани й ветеранки прагнуть рухатися. Вони мають величезний потенціал і бажання тренуватися. 

Варто враховувати, що оскільки це опитування поширювалося через доступні Центру ініціатив канали та ветеранські групи, у ньому взяла участь переважно більш соціально активна аудиторія.

Дізнатися більше про шляхи залучення ветеранів і ветеранок до фізичної активності та ознайомитися з повною версією дослідження можна за посиланням.

Дослідження підготовлене в межах проєкту «Стійкість через рух» за фінансової підтримки Canada-Ukraine Foundation (CUF) та у партнерстві з Ukrainian Canadian Congress (UCC).