Попри дипломатичні зусилля міжнародних партнерів України, Російська Федерація не демонструє готовності до припинення війни. На тлі очевидного небажання ключового партнера України продовжувати підтримку, її проблем із доукомплектуван ням війська та вразливості критичної інфраструктури через дефіцит засобів ППО, Росія може розраховувати на покращення своїх позицій у потенційних переговорах. За таких умов Москва не має підстав для пом’якшення власних вимог. Жорстка максималістська позиція РФ, несумісна з мінімально прийнятними умовами для України, унеможливлює реальний прогрес у перемовинах. Відтак набли ження миру та початок предметного діалогу вимагатимуть зміни стратегічного контексту конфлікту. Насамперед слід підірвати очікування Росії на перемогу шляхом вичерпання західної підтримки, зламу волі України до спротиву або досягнення пе реваги на полі бою внаслідок виснаження українських сил. Це потребуватиме скоординованих зусиль з боку українського уряду та його закордонних союзників.

Найнадійнішою та економічно ефективною моделлю стримування ворога було б членство в Північноатлантичному альянсі. Втім, за поточних політичних умов така перспектива виглядає малореальною. Так само малоймовірно, що європейські держави та США нададуть еквівалентні гарантії без формального членства в НАТО. Матеріальна й фінансова підтримка для розвитку власного оборонного потенціалу України залишається найреалістичнішим варіантом. Такий підхід потребуватиме суттєвих видатків з боку іноземних партнерів, однак у міру економічного відновлення Україна зможе перебирати на себе дедалі більшу частину оборонних витрат.

Підтвредженням цього є нове дослідження від Центру ініціатив «Повернись живим». Його автором є аналітик напрямку стратегічних досліджень Гліб Волоський. 

Для перегляду дослідження – натисніть на обкладинку документа.

завантажити дослідження