У переговорному процесі щодо російсько-української війни важливо показувати, що не Україна є головною перешкодою до миру. Втім, навіть якщо Росія припинить обстрілювати критичні для України обʼєкти енергетики, це ще не гарантуватиме безпеку. Що треба розуміти про колективний захист у Європі та робити для нього, старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» Микола Бєлєсков говорив на Мілітарному стрімі. Наводимо основні тези з цієї розмови.  

Бойові дії, війна — це продовження політики іншими засобами. Без того, щоб знайти шлях врегулювання масштабних політичних протиріч між Росією та Україною, саме по собі обговорення припинення вогню нічого не дасть. 

Але поки наше ключове завдання — не давати Росії приводу говорити, що Україна є головною перешкодою для миру, і США — що непоступливість України є головною перешкодою для врегулювання.

В ідеалі мала б бути якась третя сторона, яка володіє об’єктивними засобами контролю, щоб моніторити й українську, і російську територію. Але розмах подій максимальний, і це створює широке поле для спекуляцій. У мене є відчуття, що Росія може, наприклад, не піти повністю на кодифікацію, щоби потім кожного разу жалітися Трампу: «Дивіться, яка Україна погана, це вона завдає ударів». А перевірити це буде дуже важко.

До того ж, моніторинг — це не про попередження агресії чи нових ударів, а вже про фіксацію наслідків цієї агресії, постфактум.

До того ж моніторинг — це не про попередження, а це вже просто про фіксацію того, що мало місце, постфактум. 

Уявімо ідеальну ситуацію, що Росія дійсно перестане завдавати ураження всім об’єктам енергетичної інфраструктури і дотримуватиметься цього. На жаль, їй нічого не заважатиме бити по об’єктах оборонно-промислового комплексу або просто далі займатися цивільним терором, як зараз. 

Для Америки зараз важливо показати, що йдуть якісь переговори, є якісь спроби досягнути миру. А Росія на цьому спекулює — затягує процес і не дає результату.

Окремі представники оточення Трампа схильні дослухатися і довіряти більше Росії. І коли глобально, наприклад, Марко Рубіо говорить, що обидві сторони виснажилися, їм складно прийняти факт, що Росія мілітарно не може досягти своїх цілей.

У найближче оточення Дональда Трампа входять люди, які відзначились великим скепсисом або відверто антиукраїнськими ідеями. Для них поїхати в Росію і послухати, що говорить Путін, — це не пропаганда-тур. А от приїхати лише в Україну і послухати українську позицію, побачити руйнування і жертви російської агресії — це «пропаганда-тур». 

Є небезпека, що на неправильній оцінці ситуації, російських намірів і спроможностей будуються неправильні політичні конструкції та пропонуються неправильні ідеї. Ці люди не готові слухати навіть американську розвідку. 

Є ризики, що, імовірніше, Путіну знову вдасться зіграти на розбіжностях між Україною та США і змусити США тиснути на Україну, ніж Трамп визнає, що Путін не хоче говорити серйозно, а натомість затягує час і створює неприйнятні умови. 

Навіть якщо уявити, що Росії вдасться за свій нейтралітет у американсько-китайському протистоянні виторгувати якісь поступки, це не означатиме розвороту російської зовнішньої політики на 180 градусів. Росія вже є складовою цього «квартету хаосу». Їй важлива підтримка інших гравців, щоби мати простір для балансу. 

Ідея адміністрації Трампа, що шляхом домовленості з Росією можна відсікти її від Китаю, апріорі хибна з низки причин.  

1. Росію і КНР обʼєднує ідеологія багатополярного світу, а не світу навколо США. Тобто вони разом мають докласти всіх зусиль, щоб американці змирилися з тим, що вони не є гегемоном в ключових регіонах Євразії, і не могли диктувати свою волю. 
2. Росія стала дуже залежною від Китаю. Це співробітництво взаємовигідне. Немає умов, чому Росія має це припинити. 
3. Російська Федерація для КНР є стратегічним тилом. 

Як показує практика 2000-х, будучи авторитарною країною, Росія могла торгувати енергоресурсами, залучати інвестиції з європейських країн. Тобто якщо вона розвернеться у бік Європи або США, це не означатиме зміни її політичного режиму. 

Трамп може нівелювати і зводити до символізму участь США в НАТО. Особливо якщо буде якась угода з Росією і треба буде показати зменшення присутності в Центральній і Східній Європі. Тому на місці європейців я б готувався до плану «Б». Можливо, треба перетворювати НАТО на європейську організацію з оборони.

Допомога НАТО нам потрібна в підготовці офіцерів, сержантів. Але йдеться про те, щоби максимально посилити нас, поки збройні сили наших партнерів змогли б вийти на інший рівень — оновити доктрини і тактики, створені ще на основі досвіду Другої світової війни, локальних війн та конфліктів після неї. Щоб у Росії не виникло спокуси протестувати збройні сили тієї чи іншої країни, наприклад в Балтії, з точки зору спроможності протидіяти тим навичкам і вмінням, яких росіяни набули за останні 3 роки.