Історія з «шоломом памʼяті» Владислава Гераскевича вийшла далеко за межі спортивного регламенту. Для спортсмена це був спосіб вшанувати українських атлетів, тренерів та дітей, пов’язаних зі спортом, чиї життя обірвала Росія. Втім, особистий жест перетворився на сигнал: те, що відбувається у країні олімпійця — не можна відокремити від спортивної арени. 

На Олімпіаді-2026 Владислав Гераскевич одягнув шолом, на якому розмістив портрети 24 людей. Його мета — нагадати світові, що зараз в Україні триває війна і що Росія є країною-агресором у ній.

Центр ініціатив «Повернись живим» підтримує позицію Владислава, тому що ця історія — про збереження пам’яті. А збереження пам’яті означає називати імена, розповідати історії та не дозволяти їм зникнути в статистиці втрат.

На «шоломі памʼяті» — 22 портрети. Нижче — називаємо кожного та кожну.

Тарас Шпук — тренер команди Invictus Games; раніше працював у фонді «Повернись живим»;

Євген Малишев — біатлоніст, учасник національних змагань серед юніорів;

Дмитро Шарпар — фігурист, який представляв Україну на міжнародній арені;

Павло Іщенко — стронгмен, учасник силових турнірів;Максим Галінічев — боксер, чемпіон Європи серед молоді;

Андрій Куценко — велосипедист, майстер спорту;Олексій Логінов — хокеїст;

Карина Бахур — кікбоксерка, призерка всеукраїнських стартів;

Микита Козубенко — спортсмен зі стрибків у воду;

Роман Поліщук — легкоатлет, спеціалізувався у стрибках у висоту;

Андрій Яременко — борець греко-римського стилю;

Федір Єпіфанов — фехтувальник;

Катерина Троян — легкоатлетка;

Володимир Андрощук — багаторазовий чемпіон України зі стрибків із жердиною;

Олексій Хабаров — спортсмен зі стрільби, майстер спорту;

Дар'я Курдель — танцівниця;

Іван Кононенко — стронгмен, учасник силових турнірів;

Аліна Перегудова — юна важкоатлетка;

Карина Дяченко — гімнастка;

Вікторія Івашко — дзюдоїстка;

Марія Лебідь — спортсменка зі спортивних танців;

Назар Зуй — займався боксом та футболом;

Максим Галінічев — боксер;

Андрій Куценко — велогонщик.

Спорт не існує у вакуумі й не може бути відділений від російсько-української війни. Коли країна воює, її атлети, тренери, клуби й уболівальники також стають частиною цієї реальності. 

Фізична активність часто стає точкою опори для тих, хто отримав травми, поранення чи захворювання на полі бою. Для багатьох ветеранів це хороший спосіб покращити своє фізичне та психічне здоров’я, знайти спільноту своїх й просто з користю провести час. Невдовзі українська збірна ветеранів, яку відібрав й тренував Центр ініціатив «Повернись живим», вирушить представляти Україну на міжнародні змагання Air Force and Marine Corps Trials 2026. Це старт, де військові з різних країн демонструють витривалість, професійність і незламність.

Це різні історії — шолом із портретами загиблих й майбутні міжнародні старти ветеранів. Але їх об’єднує спільне: право України бути видимою й нагадати світові, що Росія є агресором. 

Пам’ятати — означає діяти. Допоки ми говоримо про людей, які загинули під час російсько-української війни, вони залишаються частиною української історії. І допоки українці приймають участь у Олімпійських іграх чи міжнародних ветеранських змаганнях — світ не має права робити вигляд, що російсько-української війни не існує.