Адаптивний спорт — потужний інструментом фізичного та психологічного відновлення ветеранів і ветеранок після травм, поранень чи захворювань. Можливості для занять мають бути доступними не лише у великих містах, а й у невеликих громадах, де проживає більшість ветеранів. Створення умов для спортивної активності сприяє покращенню здоров’я, зниженню рівня тривожності та депресії, формуванню нових соціальних зв’язків і відновленню віри у власні сили.

Протягом дев’яти місяців фахівці ветеранського відділу Центру ініціатив «Повернись Живим» у межах проєкту «Адаптивний Спорт для Ветеранів: Регіональна Модель» відвідали медичні заклади, спортивні зали, спортивні секції та поспілкувалися з представниками державного та громадського секторів у Київській, Чернігівській, Житомирській та Івано-Франківській областях. Також фахівці ветеранського відділу разом із залученими тренерами провели 47 тренувань зі стрільби з лука, бочі та настільного тенісу у медичних закладах цих регіонів.

Ці експедиції допомогли глибше зрозуміти потреби, бар’єри та можливості для розвитку адаптивного спорту, що існують у громадах.

У січні 2024 року аналітики Центру представили дослідження «Радість Руху. Як адаптивний спорт допомагає ветеранам відновитись», у якому наочно окреслено, що спорт покращує фізичний і психічний стан, допомагає створювати нові соціальні зв’язки, розвивати навички та формувати нові кар’єрні можливості.

Попри очевидні переваги, спорт залишається недостатньо популярним інструментом відновлення серед ветеранів. Основні бар’єри:

• відсутність єдиного інформаційного ресурсу, де була б зібрана інформація про наявні спортивні можливості у громадах;
• брак інклюзивної інфраструктури та адаптивного обладнання;
• нестача підготовлених тренерів, які розуміють специфіку роботи з ветеранами.

Масштабування кращих практик та системна робота над подоланням цих бар’єрів сприятимуть підвищенню доступу ветеранів до спортивного відновлення та покращать якість послуг для ветеранів на місцях.

Кваліфіковані тренери – основа безпечних і результативних тренувань. Важливо, щоб тренери розуміли особливості тіла після травм чи поранень, вміли адаптовувати вправи та працювати з адаптивним обладнанням.

Критерії відбору тренера:

• досвід роботи з ветеранами або людьми з інвалідністю;
• профільна освіта або сертифікати з фізичної реабілітації;
• розуміння ризиків під час тренувань та вміння їм запобігати;
• чутливе спілкування та використання коректної термінології;
• навички роботи з адаптивним обладнанням (наприклад, спеціальні сидіння для веслування, спортивні крісла для баскетболу тощо);
• орієнтація на задоволення та відновлення, а не лише на спортивні результати.

Попри наявність спортивних локацій у великих містах, більшість об’єктів в Україні досі не є інклюзивними. Важливо, щоб під час будівництва чи модернізації спортзалів і майданчиків громади керувалися Національною стратегією зі створення безбар’єрного простору до 2030 року.

Під час ремонту спортивного приміщення до питання інклюзивності важливо підходити гнучко та критично оцінювати базові вимоги ДБН і реальні потреби людей з інвалідністю. Часто підвищити інклюзивність можна дешевими і досить простими рішеннями. При цьому важливо враховувати різні травми чи поранення, оскільки потреби людей із різними ампутаціями або людей на кріслах колісних будуть відрізнятись. Тому потрібно враховувати не тільки пандус, ширину дверей, але також і умови для переодягання, душі та туалети. Для цього можна долучити громадські організації, які займаються питаннями інклюзивності, а також ветеранів, щоб вони пройшлись по локації самостійно і звернули увагу на важливі деталі. 

Крім інфраструктури, потрібне спеціальне адаптивне обладнання:

• хендбайки та рекумбенти замість звичайних велосипедів;
• спортивні крісла для баскетболу та регбі;
• адаптовані платформи для штовхання ядра, стрільби з лука, тощо.

Брак інформації – одна з головних причин низької залученості ветеранів.Центр ініціатив «Повернись Живим» уже створив сайт «Наші Тут», де зібрано дані про ветеранські простори, спортивні секції та клуби по Україні. 

Для поширення інформацію про доступні можливості для ветеранів важливо:

• налагодити співпрацю з місцевими громадськими організаціями, ветеранськими просторами, спортивними секціями, медичними закладами;
• залучати місцеві департаменти молоді та спорту, ветеранські простори і громадські організації до спільної роботи;
• проводити інформаційні кампанії через соцмережі, місцеві ЗМІ та лікарні.

Спільнота ветеранів – потужний мотиватор для занять спортом. Тренування у групах сприяють взаємній підтримці, створюють відчуття безпеки та знижують рівень стигматизації. Ветеранські групи також можуть впливати на місцеву владу та спортивні заклади, вимагати більшої інклюзивності та розширення можливостей.

Тренування в лікарнях – ефективний спосіб популяризації спорту серед ветеранів, які перебувають на лікуванні.Ключові кроки:

• домовленість з адміністрацією лікарні та реабілітаційним відділенням;
• вибір доступного виду спорту (стрільба з лука, боча, настільний теніс);
• підготовка обладнання та залучення тренера;
• регулярність (один і той самий день і час для зручності учасників);
• залучення соціальних працівників, психологів, фізичних терапевтів;
• дотримання правил конфіденційності (фото/відео лише з дозволу).

Івано-Франківськ, простір «Ветераницивільні ПЕТРОС»

Тут ветерани та цивільні спільно проводять спортивні та освітні заходи. На базі простору відбулася школа стрільби з лука для ветеранів області, випускники якої тепер можуть навчати інших у своїх громадах. Це не лише відновлення, а й нові можливості для працевлаштування.

Одеса, ГО «Вільні Воїни»

Створена ветеранами Арсеном Рябошапком та Іллею Пилипенком, організація проводить тренування з волейболу сидячи, баскетболу на кріслах колісних, гольфу, плавання тощо, а також популяризує адаптивний спорт у медичних закладах та громадах області.

Ірпінський госпіталь або лікарня МВС на Бердичівській

Для ветеранів, які проходять лікування, важливо показувати можливості відновлення вже на етапі перебування в лікарнях, оскільки це допомагає розширити кругозір, дізнатись та спробувати щось нове. У Ірпінському госпіталі та лікарні МВС у Києві для ветеранів пропонують різні активності, як у лікарні, так і поза нею. Наприклад, ветеранів можуть вивозити на спортивні активності, в театр або ж запрошувати відомих людей до спілкування з ветеранами в лікарні, проводити спортивні або творчі майстер-класи.  

Масштабування моделі адаптивного спорту в громадах матиме довготривалі позитивні наслідки:

1. Покращення інфраструктури – створення безбар’єрних просторів для всіх жителів громади.
2. Зростання кваліфікації фахівців – підготовка тренерів та інструкторів, здатних працювати з ветеранами та людьми з інвалідністю.
3. Посилення соціальної інтеграції ветеранів – зменшення стигматизації, підвищення видимості та розуміння потреб ветеранів серед населення.
4. Зміна підходу та світогляду в містах та малих громадах щодо потенціалу такої форми відновлення як адаптивний спорт, не тільки для ветеранів, а і для жителів громади в цілому.

Розвиток адаптивного спорту – це не лише про реабілітацію, а й про створення сильних, згуртованих і інклюзивних громад, де кожен ветеран і ветеранка мають доступ до якісного та безпечного відновлення.