Однією з ключових характеристик у війні на виснаження є співвідношення убитих та поранених. Це співвідношення визначає, яка частина військових зможе повернутись на поле бою, а яку доведеться замінити, як швидко вичерпуються людські резерви та скільки людей необхідно мобілізовувати у кожний цикл для підтримувати темпів бойових дій.

Традиційним співвідношенням убитих до поранених вважається 1:3 (один убитий на три поранених). Це доволі умовна цифра, яка базується на усереднених показниках Другої світової війни. Для більшості сучасних конфліктів характерний суттєво вищий відсоток виживання – як завдяки меншій інтенсивності бойових дій, так і через покращення тактичної медицини та підходів до евакуації. 

В Афганістані, наприклад, співвідношення американських убитих до поранених складало в середньому 1:10, а у випадку морських піхотинців – 1:13.

Розподіл втрат у російсько-українській війні зазвичай оцінювався через призму співвідношення 1:3. Ті обмежені дані, що доступні за перші два роки повномасштабної війни, дійсно мають схожі показники. Проте в останні два роки війни відбулися суттєві трансформації, які вплинули й на співвідношення вбитих до поранених.

Дані, які ми зібрали, демонструють, що ще навесні 2024 року структура російських втрат була наближена до історичного співвідношення – 1:3. Проте протягом наступних місяців розподіл втрат зазнавав суттєвих змін, а частка убитих швидко зростала.

Станом на кінець 2025 року 56% від загальних російських втрат становили саме загиблі. Співвідношення змістилося до приблизно 12 убитих на кожних 10 поранених.

Найбільш ймовірною причиною таких трансформацій є зміна характеру бойових дій та тактики російських сил.

По-перше, якщо раніше переважна більшість втрат завдавалася вогнем артилерії, то в останні роки більша частина втрат стала результатом уражень БпЛА. На відміну від артилерійських боєприпасів, які здебільшого уражають цілі за рахунок уламків, дрони зазвичай уражають конкретну ціль на мінімальній дистанції. Такі удари порівняно частіше призводять до фатальних наслідків.

По-друге, надзвичайне насичення поля бою водночас ударними та розвідувальними засобами ускладнює евакуацію. Рух на відкритій місцевості швидко фіксується, а дешеві й точні засоби ураження дозволяють вражати евакуаційні команди або поранених, що намагаються покинути поле бою самостійно. 

Це призводить до того, що традиційне поняття «золотої години» нівелюється, а медичні групи змушені очікувати на сприятливе вікно, поки інтенсивність роботи ворожих БпЛА знизиться. Збільшення часу до евакуації зменшує шанси поранених на виживання.

Конкретно у російському випадку ці ефекти посилюються й двома іншими факторами. Так, практика інфільтрації, до якої вдаються сили РФ, здебільшого не дозволяє евакуйовувати поранених, що просочились на українській бік лінії фронту. У разі якщо пораненому російському військовому не пощастило потрапити в український полон, його шанси на виживання стають суттєво нижчими за середні.

Водночас РФ поступово вичерпує радянські запаси бронетехніки, а темпи виробництва й відновлення не дозволяють повною мірою компенсувати втрати. Попри все меншу роль механізованих штурмів, броньованих транспорт продовжував відігравати важливу роль у ротаціях, евакуаціях та логістиці, виконуючи роль «броньованого таксі». 

Через зменшення запасів бронетехніки російські війська змушені частіше використовувати менш захищений транспорт, що збільшує ризики для особового складу.

Як результат, у пікові періоди 2025 року сили РФ втрачали близько 21 тисячі військовослужбовців убитими на місяць. Реальні безповоротні втрати можуть бути ще вищими, оскільки принаймні частина важкопоранених не зможе повернутися на поле бою.

Російська мобілізаційна система все ще може компенсувати подібний рівень втрат – середньомісячні темпи російської мобілізації у 2025 році оцінювалися у 35 тисяч осіб. Проте високий рівень безповоротних втрат послаблює РФ.

Зростання частки убитих не дозволило РФ збільшити чисельність свого угруповання в останні шість місяців. До цього кількість російських сил в Україні постійно зростала. Це означає, що РФ не зможе й надалі нарощувати тиск на фронті без посилення мобілізаційних заходів або суттєвого зменшення втрат.

Така ситуація також означає швидке вимивання бойового досвіду. Виходячи з рівня втрат, особовий склад – принаймні в піхотних підрозділах – щомісяця оновлюється, не залишаючи змоги передавати знання та навички новоприбулим. Найімовірніше, рівень бойової ефективності російської піхоти протягом останніх місяців помітно падав.

З більш стратегічної перспективи зменшення буфера між безповоротними втратами та поповненням залишає РФ у хиткому становищі: подальше зростання втрат або зниження темпів комплектування війська може розбалансувати російську систему та змусити РФ зменшувати інтенсивність бойових дій або шукати додаткових людей.

В умовах економічних проблем можливість залучення контрактників через збільшення фінансових бонусів усе більш обмежена, а використання силових методів є проблемним із політичної точки зору. Досі російське керівництво максимально намагалося уникати відновлення примусової мобілізації, ймовірно, остерігаючись зростання протестних настроїв.

Якщо втрати продовжать зростати, РФ опиниться перед дилемою з тільки негативними опціями: зменшувати тиск на фронті; вводити додаткові фінансові стимули, прискорюючи вичерпання залишків фінансових резервів; або нарощувати силову компоненту мобілізації, збільшуючи соціальне напруження.

Для того щоб проаналізувати ці зміни, ми зібрали та усереднили дані про російські втрати, які повідомляють українські угруповання військ та окремі підрозділи (приклади тут і тут).

Відповідні дані починають з’являтись у достатній кількості з травня 2024 року.

Ми фокусуємося саме на російській стороні: як для того, щоб не розкривати надмірну інформацію про українські втрати, так і через значно більшу кількість звітів щодо противника. Це дає змогу відстежувати помісячну динаміку та здійснювати крос-верифікацію через різні джерела.

Разом з тим не всі українські угруповання повідомляють окремо про кількість убитих і поранених. Оскільки співвідношення може дещо відрізнятися залежно від напрямку, розрахунки не ідеально відображають реальний розподіл. 

У порівнянні з цифрами, що фігурують у зливі російських документів про втрати, наші розрахунки виявились більшими на 10%. Це може відображати як похибку наших розрахунків, так і різницю між підрахунками російської та української сторін. У будь-якому разі співмірність цифр вказує на те, що обраний метод може бути використаний принаймні як груба апроксимація.

Досліджуй тренди на полі бою самостійно з інтерактивним дашбордом від Центру Ініціатив «Повернись Живим».

Вперше опубліковано на Texty.org.ua