Оригінал цього матеріалу, автором якого є консультант Центру ініціатив ПЖ Олександр Демченко, розміщений на сайті Мілітарний.

Тепер і Сирія, контрольована режимом Асада, подає заявку на вступ до БРІКС. Це рішення, як і низка подібних, ухвалюється напередодні саміту країн організації, що має відбутися наприкінці жовтня у російській Казані. Намір Сирії цікавий у контексті заявки, що її раніше подав Афганістан, та планів це зробити від Палестини. Чому у таких кроках зацікавлена РФ та як це може вплинути на роль, яку у глобальній політиці намагається відігравати Кремль?

У РФ протягом останніх місяців підготовки до саміту у Казані неодноразово наголошували, що БРІКС стоїть на порозі масштабного розширення. При цьому Росія намагається залучити до організації країни чи режими, що значно від неї залежать. Ось про кого йдеться.

Сирія — країна, яку контролює режим Башара Асада. Він зберіг владу завдяки російському військовому втручанню.

Палестина — частково визнана держава. Її майбутнє поки остаточно не визначене. Та очевидно, що значний вплив у політичній структурі цієї країни мають сили антиізраїльської та антизахідної орієнтації, які можуть розраховувати на підтримку Москви.

Афганістан — країна, яку контролює терористичне угруповання Талібан. Цей факт робить її державою-вигнанцем, чий уряд або не визнають у світі, або не бажають з ним співпрацювати напряму. Заява РФ про намір виключити Талібан зі списку терористичних організацій може бути доброю можливістю для Кабула отримати низку міжнародних партнерів та допомогу від країн, що звернуть увагу на це рішення Кремля. І самого Кремля.

Можна навести приклад Буркіна-Фасо та Малі, що нещодавно теж оголосили про намір долучитися до БРІКС (явно під російським впливом). У обох країнах в останні роки відбулися державні заколоти, а до влади прийшли угруповання, які не тільки співпрацюють з Кремлем, але і демонстративно відмовляються від участи в об’єднанні, що підтримує партнерські відносини з країнами заходу. Йдеться про африканське об’єднання ECOWAS, про вихід з якої ці країни оголосили. На противагу вони утворили власну так звану конфедерацію, до якої також долучився Нігер.

Крім того, у цих трьох африканських країнах та у всьому регіоні зростає присутність російських угруповань. Вони позиціонуються як приватні актори, однак насправді підконтрольні військовому керівництву РФ і виконують відповідні функції.

Цікаву позицію зайняв Алжир. Він теж нарощує військове співробітництво з РФ, але ухилився від подачі заявки на вступ, хоча і не відмовляється від участі у банку БРІКС.

Свої голоси

Рішення про розширення БРІКС було ухвалене на саміті організації у ПАР у 2023 році. Тоді йшлося про розширення від 5 членів (Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР) до 11 (зараз до організації вже долучилися Єгипет, Ефіопія, ОАЕ, Іран). Наміри про приєднання вже оголошували Індонезія, Туреччина, Аргентина (відмовилася від ідеї), Нігерія, Бангладеш, Греція, Саудівська Аравія. Невдовзі після переговорів про вступ Туреччини заявку подав Азербайджан. Імовірно, найближчим часом список поповниться.

Уже з географії членів та кандидатів очевидно, що БРІКС більше не є просто організацією, яка переслідує економічні інтереси, і їй точно не йдеться лише про торгівлю нафтою та іншими енергоресурсами. Це об’єднання країн так званого Глобального Півдня, концепцію якого у протистоянні з «Глобальним Заходом» активно пропагує РФ. Так вона намагається, по-перше, просувати свою давню концепцію «багатополярного світу», а по-друге — легітимізувати терористичні режими як «поважних партнерів та гравців на міжнародній арені». 

Однак у ході розширення об’єднання стає очевидним і те, що економічно Росія у ньому не домінує. За даними МВФ, 2023 року частка Китаю у світовій ВВП (ППС) складала 18,7%, а Індії — 7,5%. Російська ж не дотягує і до 3%. 

З деякими новими членами РФ може претендувати лише на паритет в економічній частці. Треба враховувати також, що Китай, Індія та інші країни БРІКС активно підтримують економічні зв’язки з країнами заходу (це стосується і потенційних нових членів), а ПАР та Єгипет співпрацюють і в сфері озброєнь. На додачу найбільші потужності об’єднання — Китай та Індія — є конкурентами. Якщо протистояння із Заходом загостриться, неочевидно, якими будуть їхні дії та рішення у межах вісі «Глобального Півдня».

У цій ситуації для РФ важливо зберігати якнайбільший вплив на рішення всередині БРІКС. Оскільки достатнього економічного потенціалу Кремль не має, він намагатиметься застосовувати політичний вплив і заводитиме до організації країни, що залежні від Москви. 

Якщо проводити історичні паралелі, то колись радянський диктатор Сталін вже використовував такий метод при створенні ООН. Тоді СРСР був представлений кількома країнами, а відповідно, і кількома голосами. Згодом в організації почали з’являтися країни, що перебували на утриманні СРСР.

Рішення у БРІКС ухвалюються колегіально, тож Москва намагатиметься впливати на них «своїми» голосами. Окрема тема — чи не розмиється взагалі значення цієї структури та чи не перетягне одна з домінуючих країн-членів вплив на себе. Хоча, зрештою, створювати певний баланс сил можуть як мінімум Китай та Індія.

Постає питання, чи спрацює ця тактика Кремля, адже «свої» голоси намагатимуться мати й інші країни. А серед держав «Глобального Півдня», зокрема в Африці, активно працюють також Китай і країни Аравійського півострова.

За цією логікою, Москва постає перед необхідністю розширювати свою експансію, економічну та воєнну підтримку подібних країн, угруповань та режимів. Але це не гарантує, що вона згодом не втратить голоси тих, кого сама завела у БРІКС. 

Вкотре стає очевидно, що російська зовнішня політика не тільки легітимізує терористичні угруповання та, м’яко кажучи, сумнівні режими. Вона також торує доріжку для експансії Китаю у тих регіонах, де він має свої інтереси і намагається не вступати у пряму конфронтацію з іншими суб’єктами.