Зрештою головною гарантією безпеки України залишаться українські збройні сили

Майже через два місяці після початку переговорів між США і Росією з приводу війни в Україні стало зрозуміло, що президент РФ Володимир Путін не поспішає закінчувати своє вторгнення. Тоді як Україна погодилася на беззастережне припинення вогню, Росія відмовляється зробити те саме. Натомість Кремль продовжує виправдовуватися і застосовувати різні тактики затягування, намагаючись загальмувати переговорний процес на невизначений термін.

Ця нездатність досягти прориву — значна невдача для президента США Дональда Трампа, який під час передвиборчої кампанії 2024 року гучно заявляв, що закінчить війну за двадцять чотири години. З моменту повернення в Білий дім у січні підхід Трампа до мирних переговорів ґрунтувався на необхідності компромісного врегулювання. Він намагався переконати Москву і Київ, указуючи на руйнівні наслідки продовження бойових дій і стверджуючи, що жодна зі сторін не може реально сподіватися на досягнення своїх цілей військовими засобами.

Поки що Путін залишається непереконаним. Частково це пояснюється діями самого Трампа. Зовнішньополітичний розворот американського лідера в бік від Європи, а також його часті дружні Кремлю заяви і вороже ставлення до президента України Володимира Зеленського під час їхньої сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті підштовхнули Путіна до думки про те, що він зможе переграти Захід в Україні.

США все ж можуть зробити вирішальний внесок у безпеку України

Зараз, коли західна коаліція на підтримку України виглядає дедалі крихкішою, Путін як ніколи впевнений в успіху своєї історичної місії зі знищення української державності. Це відображено в його нинішній позиції на переговорах, яка містить низку максималістських вимог, що позбавлять післявоєнну Україну будь-якого значущого суверенітету або безпеки, залишивши країну на милість Росії.

Немає необхідності говорити про те, що Путін наполягає на міжнародній ізоляції, роззброєнні та беззахисності України і це не влаштовує Київ. Українці засвоїли гіркі уроки попередніх міжнародних угод із Росією, як-от Будапештський меморандум 1994 року, який не втримав Москву від нападу на Україну 2014 року і не зміг запобігти повномасштабному вторгненню 2022 року. Зрозуміло, що українські офіційні особи зараз категорично заявляють, що в основі будь-якої майбутньої мирної угоди мають лежати гарантії безпеки для їхньої країни.

Оскільки Путін не бажає іти на поступки і, схоже, сповнений рішучості продовжувати боротьбу, Сполучені Штати незабаром будуть змушені переглянути свій підхід до припинення російсько-української війни. Щоб виконати свою обіцянку про мир, Трамп повинен спробувати змінити стратегічні розрахунки Росії та переконати Кремль у тому, що його нинішні цілі в Україні недосяжні.

Будь-яке врегулювання, схоже, передбачатиме продовження окупації Росією майже 20% території України, яка наразі перебуває під контролем Кремля. Це змусило деяких коментаторів провести паралелі з розділом Корейського півострова після Корейської війни на початку 1950-х років. Для того, щоб такі порівняння були доречними, лінія фронту нинішньої війни в Україні має бути стабілізована настільки, щоб жодна зі сторін не мала реальних шансів здобути вирішальну військову перемогу. Поки що цього не відбувається.

Якщо припинення вогню виявиться можливим, наступним завданням стане просування до постійнішого миру. Трамп дав зрозуміти, що не підтримує вступ України до НАТО і не направлятиме американські війська в Україну для забезпечення дотримання мирної угоди. Натомість відповідальність за гарантування безпеки України ляже насамперед на власні збройні сили країни та європейських партнерів Києва. Це не можна порівняти з тими гарантіями безпеки, на які сподівалися багато українців, але це не зовсім нереально.

З 2022 року українські збройні сили зазнали значної еволюції і вже є грізною перешкодою для імперських амбіцій Путіна. Що особливо важливо, за останні три роки Україна стала одним зі світових лідерів у галузі безпілотної війни. У 2024 році Україна стала першою країною, яка створила окремий військовий підрозділ, що спеціалізується на безпілотниках. Сотні українських компаній виробляють мільйони безпілотників на рік і використовують умови воєнного часу для тестування своєї продукції на полі бою. Це призводить до появи нових інновацій практично щодня. Революція безпілотників в Україні вже змінює способи ведення воєн і може стати ключовою опорою для майбутньої безпеки країни.

Оборонна промисловість України переживає бурхливий розвиток, але потребує додаткових інвестицій, щоб максимально використовувати надлишкові промислові потужності. З огляду на це Київ закликає партнерів країни розміщувати замовлення на українських оборонних підприємствах і підтримувати спільні підприємства. Якщо будуть отримані достатні міжнародні інвестиції, оборонний сектор України може стати ключовим компонентом майбутньої архітектури безпеки Європи. Це значно підвищить здатність країни захищати себе і допоможе стримати загрозу, що виходить від експансіоністської Росії.

Оскільки подальша підтримка Сполучених Штатів у сфері безпеки більше не гарантована, європейські країни приступають до безпрецедентного переозброєння. Це матиме величезні наслідки для будь-якого мирного врегулювання в Україні. Дійсно, виживання цієї країни може залежати від здатності Європи підкріпити нинішню риторику про необхідність переозброєння конкретними кроками зі збільшення виробництва зброї.

Найближчими тижнями ЄС готується представити великий пакет заходів щодо підтримки витрат в оборонному секторі, а окремі країни, включно з Німеччиною, мають намір радикально збільшити національні оборонні бюджети. Значна частина все більшого обсягу продукції європейської збройової промисловості, швидше за все, піде в Україну. Адже європейські лідери прекрасно розуміють, що якщо опір України ослабне, вони виявляться наступними на черзі.

Очікується, що деякі європейські країни також відіграватимуть безпосереднішою роль у забезпеченні мирної угоди в Україні. «Коаліція охочих» на чолі з Великою Британією і Францією вже набуває форми, і практичні обговорення між військовими керівниками щодо можливого розгортання військ уже йдуть повним ходом. Однак досі далеко не зрозуміло, чи матимуть європейські війська в післявоєнній Україні мандат на участь у бойових діях, що змушує сумніватися в їхній ефективності як стримувальної сили.

Хоча деталі залишаються туманними, українські командири та їхні європейські партнери нині обговорюють можливість військової присутності «на землі, в небі і на морі». Найбільш практичний внесок може бути зроблений у повітрі: коаліційні сили потенційно здатні поставити ескадрильї винищувачів і системи ППО. Це може дозволити їм «закрити небо» над значною частиною України, мінімізуючи загрозу, що надходить від російських ракет і безпілотників, не ризикуючи водночас прямими сутичками між коаліційними і російськими силами.

Офіційні особи в Києві та по всій Європі також, як і раніше, розраховують на постійну підтримку США. Перш за все, це означає, що вони повинні очолити дипломатичний процес, спрямований на припинення вогню і початок серйозних мирних переговорів.

Хоча вважається малоймовірним, що адміністрація Трампа захоче зберегти колишній рівень військової допомоги, США все ж таки можуть зробити вирішальний внесок у безпеку України в плані обміну розвідданими, дотримання санкцій і поставок спеціальних боєприпасів, таких, як ракети й перехоплювачі ППО. Намагаючись заручитися схваленням Трампа, Україна нещодавно висловила готовність оплатити майбутні пакети американської зброї, можливо, за підтримки європейських партнерів.

Після двох місяців хибних надій і невдалих перемир'їв очевидно, що шлях до стійкого врегулювання російсько-української війни залишається довгим і невизначеним. Радикальна зміна зовнішньополітичного курсу США за Трампа змінила уявлення про те, який вигляд може мати можлива мирна угода в Україні, але зараз поступово починає вимальовуватися правдоподібна картина.

Природно, першим кроком має стати припинення бойових дій. Якщо переговори під керівництвом США все ж таки призведуть до перемир’я, то мають бути проведені підготовчі роботи, які дадуть змогу Україні та її європейським партнерам зробити тимчасову паузу в бойових діях більш постійною. Від європейських країн-учасниць очікується, що вони «закриють» українське небо і нададуть війська на землі, створюючи умови для відновлення української нації. Паралельно з цим вони мають значно збільшити потік військової допомоги Києву та зміцнити вітчизняну оборонну промисловість.

Зрештою головною гарантією безпеки України залишаться українські збройні сили. Збройні сили країни вже довели свою спроможність за останні три роки повномасштабної війни. Якщо європейські партнери Києва зможуть прийняти виклик і надати достатню підтримку, Україні, схоже, судилося продовжувати охороняти східний кордон Європи і захищатися від російської загрози протягом багатьох років.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал