У травні-липні 2025 року Федеральна служба державної статистики РФ (Росстат) поступово припинила публікувати майже всі ключові демографічні показники країни. Спершу було закрито доступ до оперативних даних про народжуваність, смертність, шлюби та розлучення в розрізі регіонів. А на початку липня 2025 року Росстат вперше відмовився оприлюднити підсумкові дані про смертність за 2024 рік. У доповіді «Социально-экономическое положение России» прихована інформація по кількості мігрантів та народжуваності/смертності, а також кількості шлюбів/розлучень. Раніше ця інформація публікувалася.

Варто зауважити, що подібна статистика за 2022–2023 роки дала змогу дослідникам обрахувати надлишкову смертність, пов’язану з війною, та окремо підтвердити розрахунки журналістів, що ведуть облік даних з відкритих джерел. 

Очевидно, що тепер підрахунки, що спиралися на офіційну статистику - неможливі.

Центр ініціатив ПЖ розповідає для чого російська влада приховує ці дані та чому до цього публікувала їх.

Наведене вище зображення з дослідження ґрунтується на офіційних даних, які опублікували органи статистики РФ. Тепер отримати їх стає все складніше, чи взагалі - неможливо.

Місячні дані демографічної статистики в абсолютних числах, що включають кількість народжених, померлих, шлюбів, розлучень, у тому числі по регіонах. Не оприлюднюють інформації і так звані РАГСИ, де реєструють акти цивільного стану, а також смерті.

Також не була оприлюднена загальна характеристика міграційної ситуації. У тому числі міграційний приріст - тобто різниця між числом прибулих (імігрантів) і числом вибулих (емігрантів) з усього населення.

Чому раптом стали приховувати цю інформацію?

1. Оперативні дані про народжуваність і смертність у регіональному розрізі найбільш точно і наочно відображають, як війна впливає на демографічну структуру країни та які втрати щомісяця несуть російські регіони. І стосується це не лише прямих втрат на війні, але і впливу соціальної та демографічної ситуації на приріст та скорочення населення. Вже видно, що ця статистика показує дисбаланс у втраті населення на війні між окремими регіонами. Як демонструє інформація з відкритих джерел, ці показники приблизно у 10 разів більші, у одних регіонах, ніж у інших.
   
   
2. Водночас для внутрішньої політики РФ важливою темою залишається прагнення підвищити рівень народжуваності. Російський диктатор Путін неодноразово наголошував на необхідності підвищення народжуваності. В РФ діють федеральні програми, висуваються різноманітні законодавчі ініціативи для заохочення ранньої народжуваності та багатодітної сім’ї. Проте бажаний  Кремлю коефіцієнт народжуваності до смертності здебільшого досягається у національних республіках — Чечня, Інгушетія, Тива, Дагестан, — або віддалені малонаселені автономні округи: Ямало-Ненецький, Ханти-Мансійський чи Ненецький. Для багатьох інших регіонів такі показники залишаються недосяжними, що чітко видно зі статистичних порівнянь.
   
   
3. Антимігрантська риторика у сучасній Росії набирає популярності, насамперед стосовно вихідців із Центральної Азії. При цьому є помітна різниця у кількості трудових мігрантів між різними областями РФ. Переважно вони зосереджуються у Москві, Підмосков’ї, Санкт-Петербурзі та Ленінградській області. Їхня чисельність у деяких регіонах може посилювати соціальну напругу на тлі затяжної війни та ризиків терористичних загроз.

Публікація статистичних даних, доступ до яких закриває російська влада, явно демонструє демографічні, соціальні та національні проблеми РФ.