У Києві завершився спортивний табір української збірної Marine Corps and Air Force Trials 2026: як все було
У Києві завершився семиденний спортивний табір для ветеранів та ветеранок. Програму організував Центр ініціатив «Повернись живим» спільно з Міністерством у справах ветеранів за підтримки UGB Ecobank для учасників національної збірної України, які поїдуть на міжнародні змагання Marine Corps and Air Force Trials 2026. Україну представлятимуть 15 учасників та учасниць — переможці Всеукраїнських змагань «ГАРТ».
Marine Corps and Air Force Trials 2026 — це внутрішні відбіркові змагання до Warrior Games, які проходять у США та об’єднують військовослужбовців і ветеранів з різних країн.
Що таке спортивний табір
Спортивний табір — це тижнева програма для ветеранів та ветеранок, де учасники відточують навички у тих видах адаптивного спорту, в яких представлятимуть Україну на змаганнях. Кожен учасник бере участь у чотирьох дисциплінах і впродовж табору працює над вдосконаленням своїх умінь, отримує підтримку від фізичних терапевтів і масажистів, а також знаходить спільноту своїх.
Це вже четвертий табір, організований командою Центру. Втім, цього разу уперше додали тренування з кульової стрільби.
Після занять учасники збиралися разом — переглядали матчі з баскетболу та регбі на кріслах колісних, обмінювалися досвідом і просто відпочивали.
Спортивний табір для учасників та учасниць національної збірної є важливим етапом підготовки до Marine Corps Trials та Air Force Trials, які стартують наступного тижня у США. Табір пройшов дуже інтенсивно та якісно. Ми працювали над технікою, командною взаємодією та психологічною готовністю. Було багато індивідуальної роботи з кожним учасником. Я впевнений, що це дасть відчутний результат. Команда вмотивована, згуртована, обрала капітана й готова до перформансу. Я бачу прогрес. У багатьох учасників покращилася витривалість, точність рухів та стабільність у виконанні вправ. Але ще важливіше — зміни в очах. З’явилася внутрішня зібраність і чітке розуміння того, заради чого вони їдуть. Ця команда готова показати високий рівень підготовки. І ми їдемо не просто за результатом — ми ми їдемо показати характер, рівень і силу українських ветеранів
Ігор Крицак, керівник проєкту
Протягом тижня тренування чергувалися, тож учасники могли спробувати кілька видів адаптивного спорту за день. Програма табору включала баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи, веслування на тренажерах, велоспорт, пауерліфтинг, плавання, стрільбу з лука, регбі на кріслах колісних та лазер-ран.
Таке поєднання дисциплін допомогло не лише розвинути фізичні навички, а й згуртувати команду, сформувати довіру між учасниками та створити середовище, де легко підтримувати одне одного.
ІСТОРІЇ УЧАСНИКІВ
Олександр Зірка розпочав військову службу у 1992 році, а у 2014-му добровільно вступив до батальйону «Дніпро-1». Взимку 2024 року він зазнав тяжкого поранення на Авдіївському напрямку. Під час реабілітації Олександр спробував стрільбу з лука і вже у 2025 році став чемпіоном України серед людей з ураженням опорно-рухового апарату.
«Після поранення життя не зупиняється. Коли починаєш рухатися, поступово змінюється тіло і покращується внутрішній стан. Якщо я зміг зробити цей крок, значить, і хтось інший зможе», — каже Олександр Зірка.
Артем Передереєв долучився навесні 2024 року до 3-ї окремої штурмової бригади. Під час першого бойового виходу зазнав поранення. Спорт спершу став частиною відновлення, а згодом — щоденною практикою. Уже за кілька місяців після реабілітації Артем виступив на змаганнях з кросфіту й посів третє місце.
«Завжди подобалося перемагати себе. Коли важко, коли хочеться зупинитися — дотиснути до останнього, щоб подолати себе», — розповідає Артем Передереєв.
Мар’яна Ніцевич долучилася до війська 24 лютого 2022 року. Вона служила у підрозділах 112-ї бригади територіальної оборони Києва та продовжує службу нині. Під час реабілітаційного плавання у 2025 році Мар’яна познайомилася з ветеранською спільнотою, почала тренування й обрала для себе стрільбу з лука.
«Це неймовірне ком’юніті, поле підтримки та міцних зв’язків. Якщо ти зникаєш з горизонту — тобі обов’язково подзвонять і скажуть: “Де ти? Приходь на тренування”», — ділиться Мар’яна Ніцевич.
Поділитись