Найчастіше ветерани та ветеранки повертаються до цивільного життя через те, що отримують травми, поранення чи у них розвиваються захворювання. Фізична активність, зокрема й адаптивний спорт, може стати для них підтримкою, розрадою та ефективним шляхом відновлення. Ця сфера поки суттєво не розбудована в Україні. Але якщо її масштабувати та прийняти до структури ветеранської політики, вона може створювати позитивні зміни. 

Керівник ветеранського відділу Центру ініціатив «Повернись живим» та тренер розповідають, що саме дає адаптивний спорт ветеранам та чому розвивати його важливо не тільки для них, а й для держави, її безпеки та обороноздатності загалом, а також усього суспільства.

Спортивні зали, секції та гуртки стають місцями, де стикаються кілька культур, зокрема військова та цивільна. Але у конкретному місці та конкретний час головною стає саме фізична культура. Про це, зокрема, йдеться у дослідженні «Радість руху», яке провела аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим» Ярослава Братусь спільно з ветеранським відділом у 2024 році. Респонденти, серед яких були ветерани, що ходили й у звичайні спортивні секції, де займалися не лише вони, говорили про свій позитивний досвід. Також це принцип, за яким займаються ветерани на базі програм «Спорт для всіх» та «Інваспорт». 

«Після служби та поранення я почав знову регулярно займатися спортом десь у 2022 році в спортзалі, де більшістю були цивільні, які не служили й, я б сказав, не дуже хотіли служити. Але це був цікавий виклик, щоб знайти спільну мову та порозуміння, і хороший тренінг, щоб вийти поза межі своєї бульбашки.  Я вважаю, що дуже потрібно, щоб спортивні зали та інші подібні простори були спільні для людей, які не дотичні до війська і які служать. Це дозволяє бути ближчим до реального світу і включеним в соціальне життя», — каже Тарас Ковалик, керівник ветеранського відділу Центру ініціатив «Повернись живим».

На думку респондентів дослідження, саме спорт, активність, фізична культура можуть стати першою темою для пошуку спільного, коли ветеран/ка повертаються у цивільне життя та намагаються розпочати шлях інтеграції, де все відчувається по-новому.

«Спорт — це унікальна активність, яка стирає межі між різними прошарками суспільства: бідний/багатий, дорослий/молодий, ветеран/цивільний. Коли ми займаємось спортом, то думаємо лише про спорт, результат, взаємодію між спортсменами і тренерами чи між учасниками команди, що допомагає відкритися і порозумітися. Ветерани сприймають мене як тренера, але через те, який пройшли шлях, повністю довіритися цивільному багатьом досить складно. Після 1—2 тренувань ця прірва поступово зникає. Тренування стають якіснішими, і спілкування поза ними теж», — ділиться досвідом тренер Stav14 Олександр, який готував українських ветеранів до Ігор Нескорених 2025.

Створення програм відновлення, зокрема й через адаптивний спорт — це один з можливих проявів турботи та поваги до ветеранів/ок

Створення та розвиток програм відновлення через адаптивний спорт на державному рівні — це про повагу до тієї жертви, яку принесли ветеран чи ветеранка. Часом через різне ставлення під час лікування та реабілітації, через певні складнощі у отриманні виплат, пільг чи соціальних послуг може складатися враження, що держава й народ не цінують того, що захисники/ці віддали заради збереження життів та суверенітету України. Тому важливо виявляти турботу та дбати про ветеранів/ок тим способом, який для них важливий та потрібний. У випадку з тими, хто обрав для себе шлях відновлення через спорт, важливою частиною є адаптація інфраструктури, створення нових програм, проведення змагань і та загалом різнобічна підтримка цієї сфери. 

«Перший день тренувального збору в Буковелі (останні навчально-тренувальні збори перед Іграми Нескорених 2025 у Канаді — ред.). Перше тренування хлопця із збірної на адаптивних лижах. Невдале. Він зневірився. Казав, що це не його і він більше не буде тренуватися, що не хоче бути тягарем для нас, тренерів. Але в перерві обговорили його страхи та очікування і наше розуміння ситуації. Вже наступного дня, після самостійного спуску з гори,  він казав, що це один з найкращих днів його життя. І виборов перше місце на змаганнях у Вістлері», — згадує Олександр.

Проєкти ветеранського відділу Центру ініціатив «Повернись живим» зосереджені на створенні та розбудові можливостей для людей, в тому числі ветеранів/ок та військовослужбовців/иць, які обирають відновлення через спорт.

«Ми працюємо над комплексними рішеннями для розвитку адаптивного спорту в Україні. Досліджуємо наявний досвід та шукаємо практики, які можна масштабувати та покращити, вивчаємо існуюче середовище в Україні, організовуємо відкриті тренування, спортивні табори та змагання, розробляємо освітній проєкт для тренерів та закуповуємо спорядження на десятки мільйонів гривень», — каже Тарас Ковалик.

Це важливо — надавати саме можливості. Адже не всі захочуть відкривати власну справу; не всім будуть потрібні навчальні програми; не всі будуть одразу готові працевлаштуватися на цивільну роботу; не всім потрібно нове житло; не всі будуть займатися адаптивним спортом. Однак більшості потрібне право обрати для себе те, що вони хочуть, і мати можливості реалізувати свій вибір.

Компетентний підхід до занять адаптивними видами спорту може покращити фізичний і психічний стан захисників/ць. Це про роботу з хворобами, які можуть надалі вимагати постійного лікування; про те, щоб збільшити витривалість та зміцнити імунітет; щоб уникнути вживання алкоголю чи інших речовин; щоб сублімувати негативні емоції. Крім того, спорт може зменшити навантаження на соціальну та медичну сферу. 

«Якщо я, як людина, яка, можна сказати, має нетяжкі поранення і третю групу інвалідності, не займаюся спортом з високою руховою активністю, то маю регулярно лікуватися і лягати у лікарню. Коли я почав тренуватися, припинив приймати будь-які медикаменти, не відчуваю потреби в регулярній госпіталізації й загалом мій стан здоров’я значно покращився. Тому можу стверджувати, що фізична активність для ветеранів та ветеранок після травм, поранень чи захворювань — це питання номер один, бо тільки так ми зможемо уникати сезонних загострень та покращимо якість життя», — каже Тарас.

Фізична активність захищає від деструктивної поведінки. Вона структурує життя загалом та кожен окремий день і тиждень, створює певну мету, навколо якої організуються активності та звички, інтегрує у спільноту, що має такі самі цінності. Спорт стимулює вироблення гормонів задоволення — дарує так звану м’язову радість. І цим допомагає утриматися від хімічних залежностей. 

«Спорт дає ветеранам ціль, де можна майже одразу відчути результат. І держава активно допомагає цьому розвиватися. Наприклад, Мінвет відкрив програму, у рамках якої ветеранам надають 1500 гривень для занять спортом. Я особисто користуюся, бо це дозволяє мені хоч і частково, але покрити витрати на тренування. Держава, як на мене, вкладає в це дедалі більше ресурсів і робить цю тему видимою. Те, що було зроблено за рік — це більше, ніж за минулі 10 років», — підсумовує Тарас Ковалик.

Як працює та які емоції викликає адаптивний спорт, можна дізнатися на Всеукраїнських змаганнях з волейболу сидячи, які Центр ініціатив «Повернись живим» організовує у Києві 5—6 липня. Подія об’єднає змагання та фестивальні розваги. Для глядачів організатори підготували різні активності у перервах між матчами: традиційні для спортивних подій екрани Kiss Time, виступи українських артистів та танцювальні шоу. Також працюватимуть зона відпочинку та велика зона для наймолодших відвідувачів і відвідувачок з майстеркласами, естафетами та настільними іграми. Зареєструватися можна за цим посиланням. З міркувань безпеки локацію події організатори повідомлять всім зареєстрованим гостям окремо. 

Всеукраїнські змагання з волейболу сидячи проходять за підтримки компанії Ciklum та Міністерства у справах ветеранів.