Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вже 19 топ-менеджерів російських великих корпорацій покінчили життя самогубством. 4 липня віцепрезидент компанії «Транснєфть» Андрій Бадалов загинув, випавши з вікна своєї квартири. 7 липня нещодавно звільнений з посади міністра транспорту РФ Роман Старовойт застрелився зі своєї нагородної зброї. 

Старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим»Марія Кучеренко в ефірі Факти ICTV пояснила, як це повʼязано із наслідками війни, яку Росія веде проти України та світового порядку безпеки загалом, і що у звʼязку з цим відбувається всередині російських еліт. 

Щодо Старовойта – у нього були суто логічні причини такого вчинку. До того часу, як він став міністром транспорту у травні 2024 року, він був губернатором Курської області. Тобто питань до нього щодо фортифікацій можна поставити дуже і дуже багато. 

По ньому вже була відкрита карна справа за шахрайство, пов'язані з «Корпорацією розвитку Курської області“. Йдеться про суму понад 1 млрд російських рублів, виділених на будівництво фортифікацій. Тож, коли його зняли з посади міністра транспорту, він уже знав, про що йдеться. 

Це дійсно повʼязано з великими процесами у РФ. Але тут варто коректно розставити акценти. Справа не в самогубстві віцепрезидента «Транснєфті» як такому. Справа у тому, що витрати на оборону – це все проходить жорсткий аудит нового міністра оборони РФ Андрія Бєлоусова (призначеного після Шойгу в травні 2024 року). Заступників Шойгу вже посадили за корупцію у великих обсягах, про яку знала вся Москва. Тож коли мова про розкрадання грошей на фортифікації в Курській області, було зрозуміло, до чого все йде. 

Це початок закручування гайок. Симптоматичний не сам факт смерті, а те, що ці люди розуміють, що краще застрелитися, ніж йти в тюрму. Старовойт застрелився з власної нагородної зброї. В традиції системи, з якої вийшов Путін, нагородний пістолет дають саме для цього. 

Але те, що Путін говорить, що зараз в Росії не 1937-ий рік, – це показово на фоні всіх цих подій та самогубств. Вочевидь, серед еліт є поняття, що краще «сохраниться» (рос.), аніж обіймати високі посади, залишатися в обоймі, і потім поплатитися життям. Вже є розуміння, що плюсів путінської системи – статків і надможливостей –  цього всього зараз немає. Бо національна валюта знецінюється, російська економіка і Росія загалом консервуються у собі. 

Запас міцності не те щоби великий, але він ще є. Але тут багато залежить від ситуації на Близькому Сході. Якщо дивитися на 12-денну війну між Ізраїлем та Іраном, то вона трохи підтримала РФ і дала її економістам час на пошук рішень. 19 червня ціни на нафту досягли свого піку – марка «Уралс» торгувалася за більш ніж 70 доларів за барель, хоча до того ціни були значно нижчими. РФ взяла від цього все. 

Звісно, що для РФ та їхніх економістів цілком зрозуміло, що чим гірша ситуація на Близькому Сході, тим це вигідніше Росії у короткотерміновій перспективі. І Росія буде далі намагатися усіма правдами та неправдами дестабілізувати обстановку там. Для Ірану Росія показала себе поганим союзником. Росія хоче не витрачатися, а лише мати прибутки з нафтових цін. І я більш ніж переконана, що РФ не зупиниться зі своїми деструктивними впливами на Близький Схід, і ми ще побачимо багато спроб Росії дестабілізувати безпекову обстановку у світі загалом. І поки Росія має достатньо грошей, щоби мотивувати своїх громадян іти на війну, вона продовжуватиме активні дії з дестабілізації. 

Росіян та представників оборони РФ тримає на лінії фронту можливість отримувати великі виплати. Коли почнуться систематичні відмови від цих виплат, тоді можуть почати виникати питання. І вже є прецеденти і щодо регіональних, і щодо національних виплат. Але все це оформлюється як юридична недбалість того, хто мобілізується або підписує контракт. А невдоволення населення каналізується на регіональну владу, кабінет державних послуг чи скеровується до слідчого комітету. Тобто цілеспрямовано робиться так, що президент Путін тут ні до чого.

Певний брак охочих мобілізуватися в Росії вже відчувається і це буде наростати. Але ми не маємо перебувати у полоні ілюзій. Та поразка Росії, до якої ми прагнемо – це питання років.

Фото: Софія Шовікова
Першоджерело: Факти ICTV