Як залучати до адаптивного спорту ветеранів/ок і що цьому заважає? Про знахідки нового дослідження Центру ініціатив ПЖ
Команда аналітичного відділу Центру ініціатив «Повернись живим» провела дослідження «Перепони та перспективи масштабування відновлення через адаптивний спорт: вимір реабілітаційних закладів». Це дослідження стало продовженням попереднього дослідження Центру ініціатив про вплив додаткової фізичної активності на відновлення ветеранів та ветеранок «Радість руху». Згадане дослідження стало першим в Україні, що досліджувало адаптивний спорт.
Авторками дослідження стали старша аналітикиня ЦІ ПЖ Ярослава Братусь, аналітикиня ЦІПЖ Ганна Самчук та запрошена аналітикиня Юлія Василенко.
Завданням було визначити ключові перепони і перспективи масштабування адаптивного спорту через реабілітаційні заклади. Дослідниці обрали саме таку оптику, адже фахівці з реабілітації, що працюють у цих закладах, стають найбезпечнішою і найефективнішою точкою входження у відновлення через спорт. Вони допомагають врахувати особливості поранення та потреб конкретної людини, щоб зробити спорт максимально дієвим.
Щоб зібрати необхідні дані, команда інтерв’ювала працівників реабілітаційних центрів та відділень. Загалом для дослідження провели 29 інтерв’ю, щоб визначити рівень поінформованості фахівців з реабілітації щодо адаптивного спорту, їхнє ставлення до такого виду відновлення, а також готовність виступати амбасадорами в процесі залучення.
Дослідження показало ключові проблеми:
- брак кадрів та їхня перевантаженість;
- брак матеріальної бази та ресурсів;
- брак інформації про адаптивний спорт;
- брак системності у його впровадженні в систему реабілітації.
Окрім базових методів реабілітації, у багатьох закладах застосовуються й додаткові активності: арттерапія, риболовля, прогулянки, настільні ігри тощо. Водночас процес впровадження додаткових активностей у реабілітаційних центрах та інших закладах наразі не є врегульованим. Відсутнє загальне бачення того, як саме це має відбуватися: хто відповідає за організацію, які формати заходів є доцільними, як їх планувати та оцінювати. У результаті ці практики здебільшого базуються на місцевій ініціативі і в кожному закладі реалізуються по-різному — залежно від ресурсів, команди та індивідуального підходу.
За висновками дослідження, основними потребами є:
- визначення окремої людини, яка буде відповідати за цю рекреаційну складову;
- посилення співпраці з громадськими та спортивними організаціями, які готові долучатися й надавати змогу для проведення тренувань, занять чи навіть свої простори та обладнання;
- покращення поінформованості про адаптивний спорт та фізичну активність, їх вплив на здоров’я та добробут ветеранів/ок;
- поширення позитивних досвідів впровадження такого виду додаткових реабілітаційних заходів.
Як показало попереднє дослідження Центру ініціатив «Радість руху», спорт часто не асоціюється із реабілітаційними та відновлювальними практиками. Але саме фізична активність, свобода пересування, витривалість та сильне тіло — це запорука гарного самопочуття і ефективного відновлення.
Для перегляду повного тексту дослідження у браузері – натисніть на зображення обкладинки документа
Поділитись