23 січня 2025 року у Києві команда Центру ініціатив «Повернись живим» презентувала дослідження «Радість руху. Як адаптивний спорт допомагає ветеранам та ветеранкам відновитися». Його авторка, аналітикиня Ярослава Братусь, дослідила вплив фізичної активності на психологічне та фізичне здоров’я ветеранів.

Під час АТО/ООС сфера відновлення через адаптивний спорт почала активно розвиватися. Втім, у світі давно існували різні міжнародні ветеранські змагання: Invictus Games, Warrior Games, Air Force Trials тощо. Перед їх проведенням зазвичай досліджують вплив фізичної активності на благополуччя учасників. Однак український контекст війни відрізняється від міжнародного, тому важливо вивчати, як адаптивний спорт допомагає саме нашим ветеранам та ветеранкам.

Дослідження не має аналогів в Україні та є першою спробою пілотажу й збору інформації, що стосується масштабування адаптивного спорту. До його створення також долучився ветеранський відділ Центру ініціатив «Повернись живим». Ця співпраця є хорошим прикладом реалізації принципу «Нічого для ветеранів без ветеранів». 

Однією з частин презентації дослідження у Києві була панельна дискусія на тему «Відновлення через фізичну активність: як створити можливості та подолати перешкоди у сфері». У ній взяли участь Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів України; Матвій Бідний, міністр молоді та спорту України; Уляна Токарєва, заступниця міністра соціальної політики України; Леонід Тимченко, заступник міністра внутрішніх справ України; Юлія Коваль, головна тренерка проєкту «Ігри Героїв»; Ігор Салій, ветеран, діючий військовослужбовець; Ілона Волошина, діюча військовослужбовиця, координаторка Ігор Нескорених в Україні; а також Олександр Пахолюк, директор благодійного фонду «МХП-Громаді». Нижче — думки, якими поділились учасники панелі. 

Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів, про те, у чому головний потенціал спорту 

«Наразі потрібно розуміти, яка частина людей зі Збройних сил України займається спортом і як він впливає на їхнє життя. А також те, скільки людей під час повномасштабного вторгнення дізналось про спорт та його можливості. Це питання для нас є принципово важливим.»

«Ми плануємо мультиплікувати напрямки ментального здоров’я, поєднавши їх з фізичним. Наша мета — розбудувати ветеранську спортивну державу. Для цього ми спілкуємось не тільки з державними організаціями, а й з приватними.» 

Матвій Бідний, міністр молоді та спорту, про перспективи у відновленні через спорт

«Я радий, що формується середовище, яке зацікавлене у розвитку адаптивного спорту в Україні. Руслан Іванов, ветеран, з яким я спілкуюсь, називає свій день народження не той, коли він вийшов з мінного поля, а той, коли потрапив до Superhumans Center.»

«Руслан — це людина, яка запалює та веде за собою. Він дає розуміння, що всі ініціативи, які ми створюємо, мають йти від людини. Громадам потрібно шукати таких людей, як Руслан. Потрібно цікавитись їхніми потребами та надавати підтримку. Адже саме такі люди поведуть за собою ветеранів.»

Уляна Токарєва, заступниця міністра соціальної політики, про те, як адаптивний спорт поєднаний із соціальною сферою

«Ціль всіх соціальних послуг — соціальна адаптація. А спорт — один із ресурсів, на який може спиратись ветеран чи ветеранка під час цього процесу. Ми бачимо фізичну активність частиною деяких соціальних послуг. Тому я закликаю людей не роз’єднувати ці поняття. Приміром, ми забезпечуємо ветеранів з інвалідністю речами, які допоможуть зайнятися в побуті фізичною активністю.»

«Соціальна політика може допомогти адаптивному спорту, а адаптивний спорт — їй. Прикладом цього є муніципальна няня, що займатиметься з дітьми, поки їхній батько чи мати тренуються.»

Леонід Тимченко, заступник міністра внутрішніх справ, про те, як міністерство сприяє розвитку адаптивного спорту серед діючих військовослужбовців

«Однією з наших стратегічних цілей є участь у підготовці тренерів. Адже без відповідального та емпатичного тренера будь-який проєкт з адаптивного спорту не працюватиме. Окрім того, ми допомагаємо створювати робочі місця для ветеранів. Адже практика показала, що принцип «рівний — рівному» ефективно працює.»

Юлія Коваль, головна тренерка проєкту «Ігри Героїв», про неочевидні аспекти адаптивного спорту 

«Адаптивні оздоровчі тренування — частина адаптивного спорту. Це заняття, які дають можливість навантажити опорно-руховий апарат правильно, враховуючи всі компенсаторні наслідки з точки зору біомеханіки.»

«В Україні добре працює фітнес-індустрія. У нас є багато тренерів з різноманітною базою клієнтів. Проте я неодноразово помічала, як вони не розуміють, як працювати з людьми на кріслах колісних чи з ампутаціями, коли ті приходять до спортзалу. Тому ми вирішили створити школу підготовки адаптивних тренерів.»

Ігор Салій, ветеран, діючий військовослужбовець, про те, чому важливо займатись спортом 

«Після важкої контузії я спробував стрільбу з лука. Спочатку міг концентруватися лише на 4 секунди, але через місяць регулярних тренувань моя увага значно покращилася. Розумію, що за цей час я відновився швидше, аніж це було б у лікарні.»

«Ветеранські змагання стали для мене своєрідною вечіркою, під час якої я зустрічався з побратимами та був у колі “своїх”. Пізніше я пройшов відбір до Air Force & Marine Corps Trials. Згодом мені запропонували бути асистентом тренера у відборі збірної до Ігор Нескорених. Тоді мені здавалось, що я вже повигравав усі можливі змагання, але ще крутішим відчуттям було те, що лук для гри я передавав іншим ветеранам та заохочував їх до спорту.»

«Я відчуваю, що адаптивний спорт лікує мене фізично та ментально. Ба більше, я розумію, що роблю важливу та корисну справу. Адже ветеранський адаптивний спорт змінює все навколо: твої звички та цілі, твоїх друзів і тебе в цілому.»

Ілона Волошина, діюча військовослужбовиця, національна координаторка Ігор Нескорених в Україні, про роботу з ветеранами та ветеранками, для яких важливі спортивні досягнення

«У Іграх Нескорених мотивація учасників різниться. На основі цього ми робимо відбори до збірної. Так, хтось йде тільки за медаллю. У такому випадку ми говоримо учасникам, що вона є хорошим індикатором докладених зусиль, але не є найвищою метою, радше стимулом. Ми намагаємось показати їм більший горизонт планування цілей в проєкті.»

«Окрім того, уся команда Ігор Нескорених працює над тим, аби не нашкодити ветеранам та ветеранкам. Ми прагнемо, щоб учасники збірної закінчили проєкт здоровішими, аніж його почали. Тому ми співпрацюємо з реабілітологами.»

Олександр Пахолюк, директор благодійного фонду «МХП-Громаді», про важливість масштабування адаптивного спорту в громадах

«Ми більше 10 років працюємо в громадах. Це дало розуміння, що спорт є невід’ємною частиною життя кожного та кожної. Якщо говорити про села, то ветерани та ветеранки часто стикаються з відсутністю місць для занять фізичною активністю після повернення до цивільного життя. Тому ми намагаємось надати їм простір для занять спортом і заразом спілкування зі своїми побратимами та посестрами.»

«Найважливіше в роботі з адаптивним спортом — людський капітал. А ветерани є його значною частиною. І від того, наскільки якісно нам вдасться їм допомогти, залежить наша перемога.»

Дослідження  «Радість руху. Як адаптивний спорт допомагає ветеранам та ветеранкам відновитися» створене за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» у рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». 

Документ буде корисним не тільки для ветеранів та ветеранок, а й для тих, хто хоче розвивати сферу адаптивного спорту в Україні. У ньому є детальний  опис можливостей та перешкод масштабування цієї сфери.