«Перепони та перспективи масштабування відновлення через адаптивний спорт: вимір реабілітаційних закладів» — нове дослідження Центру ініціатив «Повернись живим». Воно стало логічним продовженням попереднього дослідження про те, як адаптивний спорт впливає на відновлення поранених — «Радість руху».

Авторками дослідження стали старша аналітикиня ЦІПЖ Ярослава Братусь, аналітикиня ЦІПЖ Ганна Самчук та запрошена аналітикиня Юлія Василенко.

Завданням дослідницької команди було визначити ключові перешкоди і перспективи масштабувати відновлення через адаптивний спорт через реабілітаційні заклади. Адже саме вони, завдяки супроводу фахівців, стають найбезпечнішою точкою входу в адаптивний спорт.

Ярослава Братусь, старша аналітикиня ЦІПЖ, співавторка дослідження пояснює:

«Найбільш поширена точка входу, коли людина знайомиться з адаптивними видами спорту і починає їх пробувати — це реабілітаційний заклад. Тут людина знаходиться під наглядом фахівців з реабілітації. В деяких закладах уже активно розвивається відновлення через адаптивні види спорту. 

Ми вирішили подивитися, наскільки доречним і реалістичним буде спробувати масштабувати таке відновлення через реабілітаційні заклади. Ми маємо факт, що багато людей до адаптивних видів спорту підключалися саме в процесі проходження реабілітації».

Команда вирішила дослідити різні за географією, масштабом та спроможностями заклади, щоби оцінити комплекс спільних проблем. Ганна Самчук, аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим» та співавторка дослідження пояснює:

«Ми підійшли комплексно з точки зору географії, це були заклади різного рівня і типу – як приватні, так і військові закритого типу, а також окремі відділення, і цілі центри. Це було важливо, оскільки їхня специфіка та потреби різні. У когось це проблема елементарної відсутності місця для занять адаптивним спортом, у когось проблеми із бюрократією, хтось потерпає від постійних обстрілів і через це не може організувати заняття на вулиці. І це дозволило зібрати максимально широкий спектр перешкод та систематизувати цю проблематику у дослідженні».

Так, за словами Ярослави Братусь, в основу рекомендацій лягли: 

1. Побудова спроможностей, де це можливо, щоби можна було визначити одного відповідального за впровадження адаптивної фізичної активності до програм реабілітації. 
2. Розбудова відповідної інфраструктури в громадах. Бо навіть за найкращих умов у реабілітаційних центрах, де людина мала можливість займатися адаптивним спортом, вона з часом повертаєтсься до себе у громаду, де немає інфраструктури, обладнання, підтримки громади. Це обмежує можливості продовжувати активність попри мотивацію та бажання. І тоді короткочасний ефект після реабілітаційного закладу, втрачається. 
3. Промотування адаптивних видів спорту через реабілітаційні центри та закладів і фізичних терапевтів. Але щоб зробити це, нам потрібно приділити більше уваги, розширенню знань фізичних терапевтів щодо адаптивних видів спорту.

«Ми багато спілкувалися з фізичними терапевтами про їхнє ставлення до адаптивних видів спорту, їхні перестороги, щоби цю інформацію використати у майбутніх можливих освітніх курсах та ініціативах. Бо важливо розширювати інформування щодо впливу адаптивних видів спорту в професійній спільноті», — додає Ярослава Братусь.

Ганна Самчук пояснює:

«Це перше дослідження, яке стосується саме погляду фізичних терапевтів і членів мультидисциплінарних команд в закладах реабілітації на вплив адаптивних видів спорту. Якщо раніше ми дивилися на це з перспективи самих пацієнтів, то тут ми досліджували погляди фізичних терапевтів, щоби підтвердити наші гіпотези про користь адаптивного спорту з їхнього професійної перспективи. 

В “Радості руху” йшлося про те, що часто пацієнти починають займатися адаптивним спортом чи додатковою фізичною активністю ще на своєму лікарняному ліжку, як тільки у них зʼявляється така можливість. І саме фізичні терапевти або члени мультидисциплінарної команди можуть стати містком, який проводить пацієнтів у цей світ адаптивного спорту під професійним наглядом».

Ознайомитися з повним текстом дослідження можна тут. 

Центр ініціатив ПЖ почав досліджувати тему адаптивного спорту в 2023 році. Дослідники розробили методологію оцінки впливу адаптивного спорту на добробут і самопочуття ветеранів і ветеранок. У 2024 році вийшло перше в Україні дослідження на цю тему — “Радість руху”. Аналітикині ЦІПЖ проводять скринінги учасників та учасниць Всеукраїнських змагань з адаптивних видів спорту, які організовує ветеранський відділ ЦІПЖ (а це були вже три хвилі: баскетбол, волейбол та регбі), щоби оцінити як змагання впливають на зміну добробуту та самопочуття ветеранів та ветеранок.