24 лютого 2025 року минуло три роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З цієї нагоди старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» Марія Кучеренко відвідала експертне обговорення «Триріччя повномасштабного вторгнення: процеси та наслідки». Подія пройшла в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Захід мав на меті стати платформою для фахового аналізу ключових змін, що відбулися в Україні та світі за останні роки російсько-української війни. Під час дискусії Марія Кучеренко наголосила, що війна триває не три роки, а значно довше, та пояснила, в чому полягає експертиза України у цій війні. Нижче промова Марії.

Головний висновок, який зробила Україна з цієї дати щодо наших експертних спроможностей у контексті російської загрози, полягає в тому, що речі мають називатися своїми іменами. Війна не розпочалася 2022 року цього дня. Вона розпочалася у 2014 році в Криму. Цей факт сором’язливо намагалися не помічати. По суті, це стало зеленим світлом для РФ для подальшої окупації української території — східних областей України.

Однак і тоді Україну змушували до врегулювання, яке не враховувало реалій на місцях. А ці реалії полягали в тому, що окупація Криму та окремих територій Донецької й Луганської областей — це не два окремі треки, а одна війна. Проте на Україну чинили тиск, нав’язуючи врегулювання через Мінські домовленості, які залишали питання Криму поза дужками. А коли ми резонно заявляли, що Мінські угоди не виконують своєї основної функції — припинення вогню, — нам постійно повторювали, що ми маємо імплементувати політичну частину домовленостей, «просто щоб демонструвати прогрес».

Тому основа нашої експертизи у цій війні полягає в тому, що ми, як ніхто інший, розуміємо: Росія сприймає будь-які спроби домовитися з нею на компромісних умовах як слабкість і дозвіл на подальше розмивання концепції міжнародних правил. Таке ставлення було інтерпретоване Росією як дозвіл на нові атаки — як в Україні, так і по всьому світу.

Напад у Керченській протоці наочно довів, що ніколи не йшлося про два окремі треки — Крим і Донбас. Це завжди була одна війна. Спроба отруєння Скрипалів у Солсбері підтвердила, що генерал ГУ ГШ ЗС РФ Авер’янов та його підлеглі не зупинилися ані після вибухів на складі боєприпасів у Врбетіце (Чехія), ані після інших диверсій і не зупиняться. Тепер Авер’янов відповідає за проєкти «Африканського корпусу» — організації, що стала наступником групи «Вагнера».

У підсумку світ отримав катастрофу 2022 року — інтенсифікацію бойових дій проти України. І сьогодні, через 11 років після початку війни, нам знову пропонують угоди. Вони побудовані не на основоположних принципах міжнародного права, а на бажанні досягти домовленості заради самої домовленості — без всебічної оцінки її наслідків для світу. Нам кажуть, що ця війна коштує надто дорого. Нам говорять про втому.

Але річ у тім, що найважливіші у світі речі — чи то речі зі знаком плюс, чи зі знаком мінус, — завжди зі світу нематеріального. Наприклад, наша відданість ідеї територіальної цілісності та суверенітету. Або ж російські загарбницькі прагнення. Проте врешті-решт ці нематеріальні речі радикально впливають на матеріальний світ.

І це — найголовніший урок, який сьогодні засвоїла Україна. І це — найважливіший висновок, яким ми можемо поділитися зі світом: цінності стають безпекою.