Старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» Микола Бєлєсков в інтервʼю для «Радіо Свобода» розповів про перспективи мирного процесу, зобовʼязання партнерів у сфері безпеки та динаміку бойових дій. Далі — головне з розмови.

Сьогодні Україна не може повністю стабілізувати лінію фронту. У зв’язку з цим, говорить аналітик, зараз наше життя нагадує фільм «День сурка». Адже коли йдеться про глобальні тенденції, то якщо щось і змінюється, то дуже повільно. Та це може вводити в оману, тому що війна на виснаження має свою логіку. 

«Центр гравітації війни на виснаження — це, власне, настрої суспільства й українська держави загалом. Під час Першої Світової війни низка держав зазнали краху не на фронті, а саме через загальне напруження — економічне, соціальне, політичне. І ми повинні бути свідомими цих ризиків і правильно їх менеджерити, управляти ними.

Оскільки немає класичної наступальної операції зі швидким проривом нашої оборони та просуванням на сотні кілометрів за декілька днів чи тижнів, ворог націлився на тил. На готовність тилу далі воювати, на здатність держави залучати додаткові ресурси. Також паралельно ворог активно працює на наших партнерів, щоб переконати їх припиняти допомагати Україні», — пояснює Микола Бєлєсков. Важливо й те, що динаміка фронту впливає на переговори. Ми не бачимо готовності Російської Федерації домовлятися на основі компромісу, ворог хоче диктувати свої умови. Російське військово-політичне керівництво виходить з ідеї, що вони мають ресурси і воєнну стратегію та тактику, щоби рухатися вперед. Хоч і з зусиллями та великою ціною.

«Але все-таки ми поки що не можемо стабілізувати лінію фронту повністю. І як наслідок, немає якогось тиску на Російську Федерацію. Росія не відчуває надмірних ризиків від браку прогресу у переговорах, попри погрози Дональда Трампа. Поки лінія фронту не буде стабілізована повністю, або поки у Росії є ресурси далі рухатись вперед, вона буде це робити», — говорить аналітик.

За його словами, Україні передусім бракує людей. Попри весь розвиток технологій, воюють все одно люди. Безпілотники програмують і застосовують люди. І ключова проблема — це криза кількості і якості особового складу. Безекіпажні, безпілотні платформи можуть мінімізувати присутність людини і змінити її роль, але не замінити її повністю. 

«Сучасна війна починалася від з'єднання артилерії і піхоти. Далі до неї додалася авіація, танки, пізніше — ракетні системи, РЕБ. Зараз — безпілотники. І щоб бути успішними, треба все поєднувати одночасно, синхронно, масштабно. Немає єдиної якоїсь технології, яку б ми могли застосувати і радикально змінити хід бойових дій, що називається англійською “silver bullet”.

Ми втрачаємо людей, або вони виснажуються швидше, ніж ми нарощуємо це кадрове ядро, яке може потім реалізувати на практиці всі ті технології, які українські чи західні ОПК нам дають», — каже Бєлєсков. 

Наші партнери досі більше апелюють до здорового глузду. Вони намагаються переконати Путіна, сказати йому, що ця війна не вигідна Росії і ставить під питання її майбутнє. Проте стимулювати Росію слід іншими методами.

Якщо ми, як суспільство, збережемо єдність, наведемо порядок з кадровою політикою та будемо залучати зовнішні ресурси, Росія нас не може перемогти мілітарно.