Уперше від початку вторгнення Україна має резерв зовнішньої допомоги щонайменше на рік уперед. Завдяки програмі ERA на $50 млрд за рахунок російських активів Україна повністю покриє дефіцит бюджету 一 $38 млрд 一 у 2025 році.

Чи реально спрямувати частину цього грошового резерву на армію і покращити умови на полі бою? Якщо так, то на що у першу чергу: озброєння, дрони чи доплати рекрутам? Про це 13 лютого на стрімі Центру економічної стратегії говорили представники уряду та громадських організацій. Серед запрошених спікерів був старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» Микола Бєлєсков. Нижче — ключові тези з його виступу.

Минулого року стратегічна ситуація для України мала негативну динаміку. Росія змогла просунутися на окремих напрямках і загалом окупувала 3600 км² української території. У відносних показниках це менше, ніж під час класичних наступальних операцій Другої світової війни, проте значно більше, ніж російське просування у 2023 році.

РФ веде війну на виснаження і комбінує воєнні та невоєнні інструменти. Основна мета — підірвати два важливі консенсуси, що сформувалися в Україні навесні 2022 року:

• внутрішній — переконання, що Україна має продовжувати захищатися;
• зовнішній — міжнародна підтримка українського права на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН.

Росія прагне підтримувати цей цикл, щоб продовжувати просуватися на фронті та зрештою диктувати свої умови щодо територій, членства України в НАТО, чисельності та якості Збройних сил України.

Щоб стабілізувати ситуацію на фронті за рахунок додаткового фінансування, Україна має розв’язати три ключові проблеми.

Комплектація армії. За орієнтовного плану залучити людський капітал у 500 000 бійців та бійчинь під час однієї з хвиль набору у 2024 році Україна змогла долучити лише 200 000. Підвищення виплат — один із способів заохотити людей приєднуватися до війська. Це не найкраще рішення з погляду цінностей, але воно може прискорити мобілізацію. Водночас важливо, щоб фінансові стимули не спричинили розколу між військовослужбовцями, які доєднались до війська у різний час. 

Матеріально-технічне забезпечення. Фінансовий ресурс можна використати для закупівлі продукції як українського, так і західного оборонно-промислового комплексу або ж через їхню співпрацю. Однак ефект від цього буде відтермінованим, оскільки виробництво складного озброєння потребує часу. Крім того, навіть із посиленим фінансуванням українська оборонна промисловість не здатна самостійно покрити всі потреби війська. Навіть якщо додатково наситити його ліквідністю.

Управління військом. Це найскладніший виклик, який не можна вирішити лише фінансуванням. Посилення ефективності штабної роботи потребує тривалих інвестицій у навчання військових і кар’єрне зростання командирів. Результатом цього буде те, що військовослужбовці з відповідними навичками будуть просуватись по вертикалі управління. У світовій практиці цей процес триває роками, а іноді — десятиліттями.

Додаткові фінансові ресурси допоможуть Україні стабілізувати ситуацію на фронті. Найбільший ефект можливий у сфері комплектації, менший — у забезпеченні та управлінні військом.

Проте ці кошти не дадуть миттєвого результату. Вони не зможуть одразу вплинути на боєздатність військ, ефективність оборони чи наступальних дій. Важливо пам’ятати, що це виклик не лише для України, а й для її європейських партнерів.